На зорі свого виникнення, у 18 століття, лендлер являв собою обертання в парах із притупуваннями і стрибками, для чого кавалери взували дзвінкі дерев'яні черевики. Часто танець включав спів і, звичайно, йодель. Пізніше Лендлер став вишуканішим, змінив розмір, прийшов у бальні зали, набув нових рис і став одним із джерел вальсу. Характерним рухами Лендлера є різноманітні обертання з незвичайними перехрещеннями рук, а також крутіння партнерів по черзі.
Існує кілька регіональних варіантів танцю в Австрії, Німеччині, Богемії і Швейцарії, інших регіонах Європи.

Фільм "Звуки Музики" (1965) не тільки про вдівця з безліччю дітей та молоду музичну гуаернантку, але й про наступ фашизму на Австрію. Саме тому творці фільму наповнили його австрійським колоритом, як тільки могли.
Дія відбувається в чарівливому Зальцбургу і його передмісті, співаються "австрійські" пісні, зокрема, "Едельвайс", яка уславлює альпіську квітку квітку. У хітовій "Favourіte Thіngs" фігурують шніцель і штрудель, не обійшлося у фільмі, зрозуміло, і без йодля.
"Едельвайс" сприймається багатьма як гімн Австрії або як стародавня народна пісня, але насправді пісню було написано спеціально для фільму.
Ну і як же без австрійського народного танцю.
Не дивно, що в якості "танцю кохання" вибрали лендлер. Звичайно, той танець, що ми бачимо у фільмі, не автентичний: до нього приклали руку сучасні хореографи.